У 1916 році Рябушинським був укладений
договір із царським урядом на будівництво автомобільного заводу в Москві і виробництво
автомобілів для потреб Імператорської армії. Як базова модель автомобіля було вибрано
«Fiat 15 Ter» розроблений у 1912 році, що добре
зарекомендував себе в умовах бездоріжжя. Завод отримав назву «Автомобильное
Московское Общество (АМО)». До осені 1917 року з італійських комплектуючих було
зібрано 432 автомобілі. Завод виготовив 1317 грузовиків, з яких 432 - у
1917 р.; 779 — у 1918 р. і 106 — у 1919 р. Після
того довгий час завод перебивався разовими замовленнями по ремонту авто- і
бронетехніки інших заводів.
АМО-Ф-15 —
перший радянський вантажний автомобіль, що випускався серійно. Відзначався
простотою конструкції, був зручним в експлуатації, що забезпечило йому хорошу
репутацію серед водіїв.
Автомобіль являв собою двовісний задньопривідний
вантажний автомобіль малої вантажопідйомності.
Силовою установкою був 4-циліндровий рядний карбюраторний двигун Ф-15
з вертикальним розташуванням циліндрів і нижнім розташуванням клапанів, потужністю
35 к. с. (25,7 кВт). Як паливо використовувався недефіцитний низькооктановий
автомобільний бензин. Живлення двигуна паливом здійснювалось за допомогою
вакуум-апарата (1924-1928 рр.) і самотоком від баку до карбюратора двигуна (1928-1931 рр.). Запас ходу по
паливу при пересуванні по шосе - 300 км (вмістимість паливного баку - 70 л). Охолодження
двигуна було рідинним. Для створення потоку охолодженого повітря через радіатор,
замість вентилятора використовувався маховик двигуна, до якого кріпились спеціальні
лопатки. Повітря до нього поступало через спеціальний кожух. Запуск двигуна —
з 1924 по 1928 роки здійснювався за допомогою рукоятки, з 1928 року і до закінчення
випуску - встановлювався електричний
стартер.
Трансмісія автомобіля
складалась із шестидискового зчеплення сухого тертя (на автомобілях випуску до
1927 року встановлювалось зчеплення мокрого типу з 41 диском), механічної чотирьохступінчатої
коробки передач і головної передачі. Крутний момент на задній міст передавався за
допомогою карданного валу. Колеса мали стальні диски і шини розміром 880 Х
185 мм. На передньому мості встановлювались односкатні колеса, на задньому —
двоскатні (подвійні). Передня і задня залежні підвіски автомобіля була на повздовжньо
розташованих ресорах. Середній тиск коліс на грунт - 0,82 МПа (3,2 кгс/см2).
Дорожній просвіт під заднім ведучим мостом — 242 мм.
Така конструкція ходової частини забезпечувала
автомобілю хороші на той час швидкісні і маневрові характеристики: максимальна швидкість
була 50 км/год.; середня швидкість руху по щебеневому шосе — 30 км/год.;
по ґрунтових дорогах — 15 км/год. Мінімальний радіус повороту по зовнішньому
колесі не перевищував 7,2 м. Автомобіль міг подолати підйоми до 12°, пересуватись
по узгір’ях із нахилом до 10°, долати канави шириною до 0,4 м. і броди з
твердим ґрунтом глибиною до 0,6 м.
Ніжне (центральне) і ручне гальма мали колодкові
механізми і механічний привід. Перше впливало на карданну передачу, друге —
на задні колеса.
Автомобіль мав рульове керування з правим його
розташуванням.
Електрообладнання машини — від акумулятора, однопровідне, напругою 6
В, з позитивним виведенням акумуляторної батареї на корпус. Система запалювання
двигуна — від магнето.
Машини перших випусків мали двомісну дерев’яну
кабіну з брезентовим тентом і дерев’яну платформу з трьома відкривними бортами.
Пізніше (з 1927 року) перейшли до суцільнодерев’яної кабіни. Бокові двері кабіни —
не були засклені.
Звуковий сигнал — ручний клаксон (з 1928 року встановлювався
електричний сигнал).
Вантажопідйомність автомобіля по шосейних
дорогах - до 1,5 т, по ґрунтових — до 1 т. Машина відзначалась порівняно
невеликими габаритними розмірами (5150×1700×2422 мм.) і масою (в спорядженому стані —
1920 кг, повна маса — 3570 кг.)
На фото представлені варіанти автобусних
кузовів, що виготовлялись безпосередньо АМО, поштовий автобус (зразок 1927 року),
а також автобусні кузови, виготовлені іншими майстернями на шасі АМО-Ф15, в тому
числі карета швидкої допомоги і курортний автобус на шасі АМО-Ф15.


