ГАЗ А, який випускали з початку 30-х років, став першим масовим радянським легковим
автомобілем, який дуже швидко витіснив у народному господарстві застарілі, зношені
іноземні автомобілі старого випуску. Це дозволило значно зменшити закупки
легкового автотранспорту і запчастин за кордоном. ГАЗ А був копією розробленого
в середині 20-х років Ford model A у варіанті з відкритим кузовом типу «фаетон».
Та невдовзі стало зрозуміло, що кліматичним умовам більшої частини СРСР найкраще
відповідав би закритий кузов. Однак спроби виробництва седанів на базі ГАЗ А
(ГАЗ 3, ГАЗ 4) не зазнали успіху.
Тому,
як тільки на фордівських заводах в США відбулася зміна модельного ряду, радянська
сторона виявила зацікавлення освоєнням випуску нової, вдосконаленої моделі
«Форда» на Горьківському заводі, що також передбачалось укладеним раніше 10-річним
договором про технічну співпрацю.
За основу було взято популярний американський
автомобіль Ford Model B
1934 року (кузов 40A) з рядним чотирьохциліндровим мотором (він же — Ford
Rheinland, який випускали в Німеччині). Документацію по автомобілю за умовами
договору було передано ГАЗу американською стороною .
«Фордом» також випускався автомобіль з таким
же кузовом, але оснащений двигуном V8,
який носив назву Ford Model 18 (цифра «1» означала «перша модель», а
«8» — кількість циліндрів). Але за основу радянської конструкції була
взята не ця модель, а саме чотирьохциліндровий Ford B.
Таким чином, твердження (яке часто
зустрічається) про те, що конструктори ГАЗ нібито замінили V8 на рядну «четвірку»,
неправильне. За зразок було взято модель, що з самого початку мала чотирьохциліндрову
силову установку.
Літера «М» в індексі моделі виникла через те,
що завод став носити ім’я тодішнього голови уряду СРСР (голови Раднаркому) — В’ячеслава Михайловича Молотова, а
«1» — порядковий номер моделі. Літера «М» залишалась в маркуванні
продукції заводу аж до шестидесятих років минулого століття. (Молотов був виключений
з партії у 1962 р. і вийшов на пенсію в 1963 р.).
Перші експериментальні зразки ГАЗ М-1 з’явились
у лютому 1935 року. В серійному виробництві автомобіль
прийшов на заміну ГАЗ А у 1936 році.
16 березня з конвеєра Горьківського автомобільного заводу зійшли два перших серійних автомобилі,
а з 20 березня почався їх масовий випуск, який до
кінця року склав 2524 машини. Головною новинкою автомобіля став цільнометалевий
кузов (але спочатку з дерматиновою верхньою частиною даху), створений в
кооперації з компанією Ford в рамках десятирічного договору.
В процесі адаптації моделі до вітчизняних умов
експлуатації автомобіль фактично був спроектований радянськими спеціалістами
заново.
Від прототипа ГАЗ М-1 відрізняли багато деталей:
міцніша рама (фактично заново спроектована завдяки радикальній зміні підвісок);
підвіска на чотирьох повздовжніх ресорах замість двох поперечних — відповідно,
повністю перероблена відносно «Форда»; шини низького тиску; штамповані колісні
диски замість шпицьованих.
Двигун ГАЗ М був по конструктивних рішеннях
аналогічний двигуну Ford B, але обладнання для його виробництва було радянським,
оскільки зі США була передана тільки документація.
Також були внесені мінімальні зміни в
дизайн — зокрема, були заново спроектовані передні крила, які на радянському
автомобілі були більш привабливої форми і краще прикривали раму та елементи
передньої підвіски спереду. Останнє було зроблено колективом заводу для отримання
досвіду та відпрацювання графопластичного методу будування складних геометричних
поверхонь.
В цілому, автомобіль вийшов значно осучасненим
в порівнянні не тільки з попередньою моделлю, але й зі своїм прототипом, а по окремих
позиціях випереджував і більш пізнішу продукцію «Форда» (наприклад, примітивну
передню підвіску на поперечній ресорі на легкові «Форди» ставили до 1948 року
включно).
Серед особливостей М-1 в порівнянні з попередньою
моделлю, ГАЗ А, — комфортабельний закритий, практично повністю металевий кузов (крім дерев’яного бокового бруса даху),
жорсткіша лонжеронна рама з X-подібною поперечиною, вдосконалена, довговічніша
підвіска на повздовжніх ресорах, автоматичне випередження запалювання, краще оброблений та обладнаний
салон — регульовані вперед-назад передні сидіння, електричний показник рівня
палива, сонцезахисні дашки, вентиляція кузова чотирма поворотними боковими вікнами
(«форточками»).

Автомобіль отримав модернізований більш потужний
50-сильний двигун ГАЗ М, набагато кращої відносно попередньої моделі конструкції,
більш довговічний. Його потужність була піднята до 50 к.с. проти 40 к.с. у ГАЗ
А (Ford A) завдяки підвищенню степені стиску до 4,6:1 та інших заходів.
Конструктивно він був значно сучаснішим від свого
попередника — зокрема, отримав бензонасос (на ГАЗ А паливо поступало до
двигуна самотьоком з розташованого за панеллю приладів бензобаку), систему змащування
під тиском замість змащування розбризкуванням та черпачків на шатунах, що
занурювались у масло в картері і насос в системі охолодження замість
термосифонної системи, що працювала завдяки різниці температур. З’явився автомат
випередження запалювання (на ГАЗ А водій сам виставляв кут випередження за
допомогою спеціального важеля), був дещо вдосконалений карбюратор.
Двигун ГАЗ М-1 в подальшому стали встановлювати
і на вантажівках ГАЗ АА і ГАЗ ММ.
В коробці
передач були використані шестерні постійного зачеплення на другій і
третій передачах з ковзаючою муфтою переключення, замість архаїчних ковзаючих
шестерень у ГАЗ А. Дана коробка
передач в своїй основі, після модернізації застосовувалась до 1950 року і на «Побєді».
Основна маса автомобілів була пофарбована в чорний
колір з вузькою червоною смугою вздовж борту — саме так пофарбований,
наприклад, екземпляр, що зберігається в заводському музеї ГАЗ.
Металеві деталі салону автомобіля були оздоблені
під дорогі сорти дерева (фарбою по металу — дуже популярний на той час тип
оздоблення), сам салон був оббитий сірим або коричневим шерстяним сукном.

Модифікації
§ ГАЗ М-1 таксі (1937—1941) — відрізнявся наявністю таксометра і елементами
фарбування кузова.
§ ГАЗ М-415 (1939—1941) —
пікап вантажопідйомністю 500 кг. Виготовлено більше 8 тис. пікапів.
§ ГАЗ 11-73 (1940—1941,
1945—1948) — модернізований седан з 6-циліндровим двигуном ГАЗ 11 та
зміненим облицюванням радіатора і капотом.
§ ГАЗ 61-73 (1941—1945) —
перший в світі седан 4х4, в 1942—1945 виготовляли епізодичними невеликими партіями.
Виготовлено близько 200 автомобілів.
§ БА 20 — лёгкий бронеавтомобіль.
Всього з 1936 по 1942 роки виготовлено
62 888 автомобілів ГАЗ М-1.
Малосерійні та експериментальні
модифікації
·
ГАЗ М-1 фаетон (1937) — експериментальна модель з кузовом фаетон,
кузов був використаний в 1939 р. для
експериментального ГАЗ 61.
·
ГАЗ М-1 V8 (1938—1940, наведене позначення є умовним) — мала
серія седанів М-1 для потреб НКВС. Була оснащена імпортними моторами Ford V8
(65 к.с.).
§ ГАЗ 11-40 (1940), ГАЗ 61-40 (1941) — шестициліндровий фаетон,
в серію не ввійшов. Хоч кузовні штампи і були виготовлені, побудовано не більше
6 екз. В 1941 році всі випущені фаетони були перероблені на шасі ГАЗ 61, тобто
перетворені в ГАЗ 61-40.
§ ГАЗ М-21 (1936) —
експериментальний трьохвісний (6х4) пікап на базі ГАЗ М1, кабіна від ГАЗ АА. В 1937 було
виготовлено 100 комплектів, та в серію машина не ввійшла.
§ ГАЗ М-25 (1938) —
трьохвісний штабний автомобіль з 5-містним кузовом типу рамбл-сіт, в серію не ввійшов.
§ ГАЗ 11-415 (1940) —
шестициліндровий пікап, в серію не ввійшов.
§ ГАЗ 61-415 (1940) —
пікап 4х4, в серію не ввійшов, виготовлено 2 екземпляри.
§ ГАЗ 61-417 (1941) —
легкий артилерійський тягач 4х4.
§ ГАЗ (НАТИ) ВМ (1937—1938) — експериментальний напівгусенично-колісний
всюдихід на базі ГАЗ М-1 з кузовами типу седан і пікап.
§ ГАЗ ГЛ1 (1938) —
спортивний автомобіль, побудований на базі ГАЗ М-1 під керівництвом
Е. В. Агітова. На дистанції в 1 км. автомобіль зміг розвинути швидкість
147,84 км/год. Пізніше, в 1940 році, на машину був встановлений форсований
силовий агрегат ГАЗ 11, потужністю
100 к.с. Модернізована версія встановила всесоюзний рекорд швидкості —
161,78 км/год.
Експлуатація в таксі
На початку планували запуск у виробництво
спеціальної версії-таксі. Від звичайної машини вона відрізнялась наявністю ліхтаря
«Таксі» над лобовим склом, багажника в задній частині машини і запасного
колеса, перенесеного на ліве крило. Однак в серию цей варіант не ввійшов, і в
таксі працювали звичайні «емки», оснащені таксометром.
В 1936-46 рр. ГАЗ М-1 був основним радянським
таксомотором. Наприклад, в таксопарки Ленінграду перші 20 машин цієї марки
поступили вже у першому кварталі 1936 р. На вересень 1939 р. в Мінську
нараховувалось 20 таксі ГАЗ М-1, в Ленінграді — 465, в Москві — 2740.
Останні таксомотори ГАЗ М-1 були виведені з експлуатації в 1946-47 рр.