У 1902 році його перейменували в "Інтернешнал Харвестер Компані" (International Harvester Company) з маркою-аббревіатурою IHC (пізніше - просто IH). 

Внаслідок цього він почав випуск сільськогосподарських тракторів і комбайнів, дорожньо-будівельних машин, важких навантажувачів, бульдозерів і кар’єрних самоскидів. Але завжди основною продукцією залишались вантажні автомобілі.

Про моторизацію простих фермерських возів ще у 1894 році задумався молодий інженер "Мак-Корміка" Едвард Джонсон (Edward Johnson). Але тільки у 1905 він побудував перші зразки, які з жовтня 1907 року стало виготовляти автомобільне відділення "Інтернешнл Харвестер" в місті Акрон, штат Огайо. Перші "авто-баггі" моделі "А" являли собою міцні та недорогі вантажопасажирські візочки для перевезення по сільських дорогах двох-трьох людей + вантаж 200-300 кілограм. 
Під дощаною підлогою кузова був розташований горизонтальний 2-циліндровий двигун повітряного охолодження, потужністю 16 к.с. що приводив у рух задні колеса посередництвом компактної безступінчастої фрикційної трансмісії, проміжного вала і двох ланцюгових передач. Машини мали дерев’яний кузов у формі ящика, раму із двох дубових балок, чотири еліптичні ресори і дерев’яні колеса діаметром 1,2-1,5 метри з масивними шинами. Такі легкі вантажівки-баггі з двигунами повітряного, а пізніше і водяного охолодження, потужністю 15-20 к.с. та вантажопідйомністю 1 тонну випускали до 1914 року. 

Виробництво Вантажних машин класичної компоновки розгорнулось у 1915 році. Фірма відразу запропонувала моделі "Н", "F", "К", "G" і "L", вантажопідйомністю від 750 кілограм до 3,5 тонн, з легкими кабінами і коротким капотом в стилі французьких машин"Рено" (Renault), у яких радіатор розміщувався між двигуном і місцем водія. На перших моделях стояли нижньоклапанні 4-циліндрові двигуни, планетарні 2-х або 3-х ступінчасті коробки передач, ланцюговий або карданний привід задніх коліс, підвіска на півеліптичних ресорах, саморегульовані гальма, литі колеса зі спицями і пневматичними шинами. 

Моделі, оснащені 4-циліндровим двигуном, випускали до 1923 року. Вони були оснащені колесами із суцільними гумовими шинами. На будь-яку модель по замовленню встановлювались надувні шини. Винятком була тільки 3,5-тонна, конструктивні особливості якої передбачали використання камерних шин.
На сьогоднішній день INTERNATIONAL HARVESTER є одним із найбільших виробників дизелів сьомого класу (середній клас - потужність від 175 до 300 к. с.). У 1928 році компанія створювала машини з двошвидкісними задніми мостами і була одним з перших виробників, що запропонував цей конструктивний варіант.
До 1936 року набрав розмаху випуск вантажівок Cornbinders шестиколісного типу.

З 1938 по 1940 роки з’являються автомобілі серії «D». Після них вийшла серія вантажівок «K». Остання серія була досить поширеною в часи Другої Світової війни і продовжувала користуватися попитом в післявоєнні роки.
В 1946 році компанія висловила серйозні наміри потрапити на ринок вантажівок класу 8. З даною ціллю машини серії К піддали значному збільшенню характеристик і розмірів. Трьохвісний збільшений автомобіль передбачав використання бензинових двигунів Continental або дизельних Cummins. Заводи по виготовленню вантажної техніки знаходились у містах Емірвіль (штат Каліфорнія) і Форт-Уейн (штат Індія).
В 1946 році також було випущено WEST COASTER. Кабіна даного автомобіля була оснащена більшим лобовим склом, яке складалося із двох прямокутних половин. У ній могли вільно розміститися троє людей. Грузовик був вражаючого вигляду і випускався або з дизелем, або з бензиновим двигуном. Як доповнення з’явився грузовик WEST COASTER моделі W. У нього кабіна знаходилась над двигуном. Ці дві моделі випускали з 1946 по 1949 рік. Форма кабіни «тупоносого» типу серії W дуже нагадувала кабіну автомобілів KENWORTH того ж часу. Лобове скло було плоским, а у «Кенворт» вини характеризувались загнутими кутами.
У 1949 році була випущена остання версія відомої серії К – модель КВ, найбільша вантажівка даної серії, що була створена для магістральних перевезень.

1950 рік відзначився для INTERNATIONAL HARVESTER розробленою спільно із «Diamond T» кабіною з підвищеним рівнем комфорту, оснащеною односекційним лобовим склом зігнутої форми.
Початок 50-х років приніс багато змін, які були пов’язані з випуском автомобілів серії R і L з 1953 по 1955 рік.
В п’ятдесятих роках компанія виготовила RDF 405, найунікальніший екземпляр вантажівки, який часто помилково ототожнюють з моделлю WEST COASTER. У цих моделей однакова форма стоянкових ліхтарів. Але на цьому схожість моделей закінчується. В усьому іншому автомобілі абсолютно різні.
Разом з автомобілями, які були обладнані традиційними капотними кабінами підвищеного комфорту Comfo-Cab, на ринку з’явився Cherrypicker. Даний автомобіль американського виробництва з кабіною, яка знаходилась над двигуном, характеризувався модифікацією зі спальним відділенням. Pacific Intermountain Express, одна з провідних американських національних компаній, які займалися вантажоперевезеннями, на початку 50-х років запримітила ці автомобілі. Пізніше цей автомобіль став відомим під назвою серії «R».
Кінець п’ятдесятих років ознаменувався створенням ще одної моделі грузовика з кабіною, яка знаходилась над двигуном, - Emeryville, який також відомий під назвою Highbinder.
Тягачі Emeryville випуску кінця п’ятдесятих років оснащувались лобовим склом з центральною «перебійкою», також була модифікація зі спальним відділенням в кабіні. Вантажівки цієї моделі успішно працювали на Заході та Сході США і  були зняті з виробничої лінії в 1965 році.

Приблизно в той час, коли випуск оновлених тягачів Emeryville продовжувався, в компанії з’явилась нова розробка – машина зі звичайним компонуванням кабіни. Це була машина серії DC; її планували виготовляти зі спальним відділенням, але було зібрано всього декілька автомобілів даної модифікації.
Цей автомобіль з великим успіхом застосовувався у різних галузях, особливо в будівельній. Американські автомобілі DC стали називати «Donald Duck» INTERNATIONAL. Їх виготовляли на початку сімдесятих років.
В ході зупинки виробничої лінії Emeryville до випуску готувалась нова модель СО-4000, в якої кабіна знаходилась над двигуном. З даної моделі керівництво компанії вирішило започаткувати нові стандарти у створенні майбутніх автомобілів з надмоторним компонуванням кабіни. Модель випускалась з 1965 по 1967 рік.
У 1968 році почався випуск важчої моделі СО-4070А з дизельним двигуном, який характеризувався великою економічністю і водночас потужністю. До 1974 року була розроблена модель СО-4070В. Це був перший тягач, на емблемі якого з’явився напис «Transtar».

У 1981 році на заміну Transtar сімдесятих років приходить варіант СО-9670. Тягачі серії 4300 – сучасніші, зі стандартним оснащенням кабіни завоювали велику популярність. Дана серія зародилась ще у сімдесятих роках, але підготували до виробництва її лише у вісімдесятих.
Приблизно у 1980 році компанія почала відчувати серйозні труднощі.

Тривалий страйк у 1979-1980 роках приніс збитки виробництву, а криза сільського господарства у 1980 році призвів до стрімкого зниження рівня продажу сільськогосподарської техніки.
Ще більше ускладнила ситуацію постанова федерального уряду про зниження токсичності і підвищення питомих якостей автомобільних двигунів.

Тоді 20 лютого 1986 року компанія заявила про зміну назви на NAVISTAR і про продаж підрозділу по виготовленню сільськогосподарської техніки Case-Tenneco, що наполягали на збереженні емблеми INTERNATIONAL HARVESTER.

Втрата підрозділу сільгосптехніки в певному значенні могла б стати щасливою, оскільки NAVISTAR без сумніву повертається до старого, роблячи більш значні ставки на реалізацію американських вантажівок категорій клас 8 і клас 7. На сьогоднішній день на заводі у Чатеме (провінція Онтаріо в Канаді) випуск спеціалізованих автомобілів для будівництва і традиційних вантажівок продовжується. В Спрінгфілді (штат Огайо) збирають вантажівки середнього класу і великовантажні автомобілі.

Компанія якийсь час зазнавала серйозних труднощів, але все ж втрималася «на ногах», чим довела свою силу. INTERNATIONALHARVESTER виготовила більше вантажівок, ніж будь-який інший виробник даної техніки і збирається продовжувати випуск цих машин в подальшому. Масштабна криза, що охопила галузі економіки Америки в середині вісімдесятих років, поставила компанію на грань банкрутства. Для того, щоб зберегти компанію, довелося закрити заводи, які випускали обладнання для агропромислового сектору, і припинити випуск дорожньо-будівельних автомобілів. Всі зусилля були скеровані на розвиток виробничої лінії дизельних двигунів і вантажних автомобілів.

Після проведення реорганізації у 1986 році фірма отримала іншу назву – NAVISTAR INTERNATIONAL, та при цьому торгова марка залишилась попередньою – INTERNATIONAL. Компанія стала другим по величині в Північній Америці виробником вантажівок важкого і середнього класу.

До 2006 року акціями Navistar торгували на Нью-Йоркській фондовій біржі, компанія входила в число п’ятиста найбільших підприємств країни (S&P 500). У 2006 році відбувся розрив між Navistar та їх аудиторами, Deloitte and Touche, через віцдмову аудиторів внести поправки у звітність, що зменшували чисті активи компанії на 2 мільярди доларів. Акції компанії, які не пройшли обов’язковий аудит за 2005 рік, були спочатку відсторонені від біржової торгівлі, а в грудні 2006 Navistar була повністю виключена з біржового реєстру.

Після кризи 2008 року, на хвилі нових військових замовлень, ціна акцій за 2008 рік піднялася в 4 рази. Зі всіх американських виробників вантажівок ця компанія єдина, яка має офіційного дилера в Росії. У 2008 році ТзОВ "Гудвіл Холдинг" відкрило збірку безкапотних тягачів International 9800i в м. Пушкін під Санкт-Петербургом.

Джерела:

http://truck-auto.info/international/43-istoriya.html