Другим автомобілем безкапотного 500-го сімейства, створеним з використанням нової кабіни став самоскид МАЗ-503 вантажопідйомністю 7 тон. Як і МАЗ-500, з 1958 року (рік створення першого експериментального зразка) до початку серійного випуску в 1965-му він переніс ряд модернізацій.

    Самоскид був створений з використанням вузлів і агрегатів базового автомобіля МАЗ-500 і був призначений для вивезення скельних порід і ґрунту з кар’єрів. Шасі самоскида відрізнялось від базового шасі бортового грузовика зменшеною до 3200 мм колісною базою, а також збільшеним до 9,57 передавальним числом головної передачі. В зв’язку з установкою підйомного механізму рама була підсилена додатковою поперечиною. МАЗ-503 не призначався для роботи з причепом. 
    Для перевертання кузова назад був застосований гідравлічний підйомний механізм з масляним насосом високого тиску і пневматичним дистанційним керуванням безпосередньо із кабіни водія. Підйомний механізм давав можливість піднімати кузов під будь-яким кутом до 55°, а також забезпечував його автоматичну зупинку при досягненні граничного кута підйому і струшування в кінці підйому для полегшення розвантаження. За допомогою підйомного механізму кузов можна було зупинити в будь-якому проміжному положенні в процесі не тільки підйому, а й опускання. 
    Автомобіль комплектувався вантажною платформою ковшового типу, без заднього борту. Кузов поміщав до 4 м. куб. вантажу і мав захисний дашок над кабіною та приспосіблення для попередження про самовільне опускання кузова. Для перевезення вантажів малої питомої ваги передбачалося встановлення зйомних бортів. 
    На базі МАЗ-503 було створено ряд модифікацій, більшість яких так і не вийшла зі стадії експериментальних зразків: 
    МАЗ-503Б – самоскид з універсальною платформою, з заднім бортом. 
    МАЗ-503В, МАЗ-503Г – експериментальні самоскиди з обігрівом днища кузова відпрацьованими газами. 
    МАЗ-509Б – повнопривідний варіант МАЗ-503Б. 
    МАЗ-510 – однокабінний самоскид. 
    МАЗ-511 – самоскид з боковим розвантаженням.