Другим автомобілем безкапотного 500-го сімейства, створеним
з використанням нової кабіни став самоскид МАЗ-503 вантажопідйомністю 7 тон. Як
і МАЗ-500, з
1958 року (рік створення першого експериментального зразка) до початку серійного
випуску в 1965-му він переніс ряд модернізацій.
Самоскид був створений
з використанням вузлів і агрегатів базового автомобіля МАЗ-500 і був
призначений для вивезення скельних порід і ґрунту з кар’єрів. Шасі самоскида відрізнялось
від базового шасі бортового грузовика зменшеною до 3200 мм колісною базою, а
також збільшеним до 9,57 передавальним числом головної передачі. В зв’язку з установкою
підйомного механізму рама була підсилена додатковою поперечиною. МАЗ-503 не призначався
для роботи з причепом.
Для перевертання кузова
назад був застосований гідравлічний підйомний механізм з масляним насосом високого
тиску і пневматичним дистанційним керуванням безпосередньо із кабіни водія. Підйомний
механізм давав можливість піднімати кузов під будь-яким кутом до 55°, а також забезпечував
його автоматичну зупинку при досягненні граничного кута підйому і струшування в
кінці підйому для полегшення розвантаження. За допомогою підйомного механізму
кузов можна було зупинити в будь-якому проміжному положенні в процесі не тільки
підйому, а й опускання.
Автомобіль комплектувався вантажною
платформою ковшового типу, без заднього борту. Кузов поміщав до 4 м. куб. вантажу
і мав захисний дашок над кабіною та приспосіблення для попередження про
самовільне опускання кузова. Для перевезення вантажів малої питомої ваги
передбачалося встановлення зйомних бортів.
На базі МАЗ-503 було створено
ряд модифікацій, більшість яких так і не вийшла зі стадії експериментальних зразків:
МАЗ-503Б – самоскид
з універсальною платформою, з заднім бортом.
МАЗ-503В, МАЗ-503Г – експериментальні
самоскиди з обігрівом днища кузова відпрацьованими газами.
МАЗ-509Б – повнопривідний
варіант МАЗ-503Б.
МАЗ-510 – однокабінний
самоскид.
МАЗ-511 – самоскид
з боковим розвантаженням.