Коли мінські конструктори взялися за розробку заміни морально застарілому «двохсотому» сімейству, вони, враховуючи найновіші досягнення вітчизняної науки і техніки, розраховували на основі «п’ятисотого» створити широку гаму техніки для всіх областей народного господарства СРСР. Пригадаймо, що 60-ті роки XX століття були розпалом холодної війни, і радянський уряд надавав важливого значення зміцненню оборонних можливостей країни. В результаті на світ з’явився експериментальний зразок повнопривідного військового 2-вісного автомобіля МАЗ 505 з металевою платформою і односкатними задніми колесами.
Висота тенту у повнопривідного «МАЗа» майже дорівнювала висоті кабіни, як це прийнято на інших військових вантажівках (наприклад, ГАЗ 66). Планувалось, що МАЗ 505 буде випускатись в двох варіантах – з тентом і без нього.
Як і на базову машину, на МАЗ 505 встановлювалась стандартна трьохмісна закрита суцільнометалева кабіна, що відкидалася до переду, і дизельний двигун ЯМЗ 236, який серійно випускав Ярославський моторний завод.
Конструктивною особливістю розробки була наявність в роздавальній коробці несиметричного диференціала, що забезпечував можливість розприділення крутного моменту пропорційно осьовим навантаженням. Цим досягалось повне використання тягових зусиль і забезпечувалась висока прохідність автомобіля.
На думку військових, зразок повністю відповідав пред’явленим йому вимогам. Тактико-технічні характеристики машин дозволяли використовувати її для виконання широкого кола завдань. Модель пройшла всі стадії випробувань. Але, як то часто стається, через ряд об’єктивних причин вона не увійшла в серійне виробництво, скоріш за все поступившись місцем іншій новинці тих років – ГАЗ 66. Та вона послужила хорошою школою для конструкторів: закладені в неї ідеї були використані при розробці наступних модифікацій.