Автолюбитель ГоловнаРеєстраціяВхід Субота
24.10.2020
06:41
Вітаю Вас Гість | RSS
Головне меню
     ІСТОРІЯ
Автомобілі України
Автомобілі СНД
Автомобілі Європи
Автомобілі Америки
Автомобілі Африки
Автомобілі Азії
МАЙСТЕРНЯ
По моделях

Головне меню
Block content
Головне меню
 ГАЗ М-1 

ГАЗ М-1


ГАЗ А, який випускали з початку 30-х років, став першим масовим радянським легковим автомобілем, який дуже швидко витіснив у народному господарстві застарілі, зношені іноземні автомобілі старого випуску. Це дозволило значно зменшити закупки легкового автотранспорту і запчастин за кордоном. ГАЗ А був копією розробленого в середині 20-х років Ford model A у варіанті з відкритим кузовом типу «фаетон». Та невдовзі стало зрозуміло, що кліматичним умовам більшої частини СРСР найкраще відповідав би закритий кузов. Однак спроби виробництва седанів на базі ГАЗ А (ГАЗ 3, ГАЗ 4) не зазнали успіху.

 Тому, як тільки на фордівських заводах в США відбулася зміна модельного ряду, радянська сторона виявила зацікавлення освоєнням випуску нової, вдосконаленої моделі «Форда» на Горьківському заводі, що також передбачалось укладеним раніше 10-річним договором про технічну співпрацю.

За основу було взято популярний американський автомобіль Ford Model B 1934 року (кузов 40A) з рядним чотирьохциліндровим мотором (він же — Ford Rheinland, який випускали в Німеччині). Документацію по автомобілю за умовами договору було передано ГАЗу американською стороною .

«Фордом» також випускався автомобіль з таким же кузовом, але оснащений двигуном V8, який носив назву Ford Model 18 (цифра «1» означала «перша модель», а «8» — кількість циліндрів). Але за основу радянської конструкції була взята не ця модель, а саме чотирьохциліндровий Ford B.

Таким чином, твердження (яке часто зустрічається) про те, що конструктори ГАЗ нібито замінили V8 на рядну «четвірку», неправильне. За зразок було взято модель, що з самого початку мала чотирьохциліндрову силову установку.

Літера «М» в індексі моделі виникла через те, що завод став носити ім’я тодішнього голови уряду СРСР (голови Раднаркому) — В’ячеслава Михайловича Молотова, а «1» — порядковий номер моделі. Літера «М» залишалась в маркуванні продукції заводу аж до шестидесятих років минулого століття. (Молотов був виключений з партії у 1962 р. і вийшов на пенсію в 1963 р.).

Перші експериментальні зразки ГАЗ М-1 з’явились у лютому 1935 року. В серійному виробництві автомобіль прийшов на заміну ГАЗ А у 1936 році. 16 березня з конвеєра Горьківського автомобільного заводу зійшли два перших серійних автомобилі, а з 20 березня почався їх масовий випуск, який до кінця року склав 2524 машини. Головною новинкою автомобіля став цільнометалевий кузов (але спочатку з дерматиновою верхньою частиною даху), створений в кооперації з компанією Ford в рамках десятирічного договору.

В процесі адаптації моделі до вітчизняних умов експлуатації автомобіль фактично був спроектований радянськими спеціалістами заново.

Від прототипа ГАЗ М-1 відрізняли багато деталей: міцніша рама (фактично заново спроектована завдяки радикальній зміні підвісок); підвіска на чотирьох повздовжніх ресорах замість двох поперечних — відповідно, повністю перероблена відносно «Форда»; шини низького тиску; штамповані колісні диски замість шпицьованих.

Двигун ГАЗ М був по конструктивних рішеннях аналогічний двигуну Ford B, але обладнання для його виробництва було радянським, оскільки зі США була передана тільки документація.

Також були внесені мінімальні зміни в дизайн — зокрема, були заново спроектовані передні крила, які на радянському автомобілі були більш привабливої форми і краще прикривали раму та елементи передньої підвіски спереду. Останнє було зроблено колективом заводу для отримання досвіду та відпрацювання графопластичного методу будування складних геометричних поверхонь.

В цілому, автомобіль вийшов значно осучасненим в порівнянні не тільки з попередньою моделлю, але й зі своїм прототипом, а по окремих позиціях випереджував і більш пізнішу продукцію «Форда» (наприклад, примітивну передню підвіску на поперечній ресорі на легкові «Форди» ставили до 1948 року включно).

Серед особливостей М-1 в порівнянні з попередньою моделлю, ГАЗ А, — комфортабельний закритий, практично повністю металевий кузов (крім дерев’яного бокового бруса даху), жорсткіша лонжеронна рама з X-подібною поперечиною, вдосконалена, довговічніша підвіска на повздовжніх ресорах, автоматичне випередження запалювання, краще оброблений та обладнаний салон — регульовані вперед-назад передні сидіння, електричний показник рівня палива, сонцезахисні дашки, вентиляція кузова чотирма поворотними боковими вікнами («форточками»).


Автомобіль отримав модернізований більш потужний 50-сильний двигун ГАЗ М, набагато кращої відносно попередньої моделі конструкції, більш довговічний. Його потужність була піднята до 50 к.с. проти 40 к.с. у ГАЗ А (Ford A) завдяки підвищенню степені стиску до 4,6:1 та інших заходів.

Конструктивно він був значно сучаснішим від свого попередника — зокрема, отримав бензонасос (на ГАЗ А паливо поступало до двигуна самотьоком з розташованого за панеллю приладів бензобаку), систему змащування під тиском замість змащування розбризкуванням та черпачків на шатунах, що занурювались у масло в картері і насос в системі охолодження замість термосифонної системи, що працювала завдяки різниці температур. З’явився автомат випередження запалювання (на ГАЗ А водій сам виставляв кут випередження за допомогою спеціального важеля), був дещо вдосконалений карбюратор.

Двигун ГАЗ М-1 в подальшому стали встановлювати і на вантажівках ГАЗ АА і ГАЗ ММ.

В коробці передач були використані шестерні постійного зачеплення на другій і третій передачах з ковзаючою муфтою переключення, замість архаїчних ковзаючих шестерень у ГАЗ А. Дана коробка передач в своїй основі, після модернізації застосовувалась до 1950 року і на «Побєді».

Основна маса автомобілів була пофарбована в чорний колір з вузькою червоною смугою вздовж борту — саме так пофарбований, наприклад, екземпляр, що зберігається в заводському музеї ГАЗ.

Металеві деталі салону автомобіля були оздоблені під дорогі сорти дерева (фарбою по металу — дуже популярний на той час тип оздоблення), сам салон був оббитий сірим або коричневим шерстяним сукном.


Модифікації

§  ГАЗ М-1 таксі (1937—1941) — відрізнявся наявністю таксометра і елементами фарбування кузова.

§  ГАЗ М-415 (1939—1941) — пікап вантажопідйомністю 500 кг. Виготовлено більше 8 тис. пікапів.

§  ГАЗ 11-73 (1940—1941, 1945—1948) — модернізований седан з 6-циліндровим двигуном ГАЗ 11 та зміненим облицюванням радіатора і капотом.

§  ГАЗ 61-73 (1941—1945) — перший в світі седан 4х4, в 1942—1945 виготовляли епізодичними невеликими партіями. Виготовлено близько 200 автомобілів.

§  БА 20 — лёгкий бронеавтомобіль.


Всього з 1936 по 1942 роки виготовлено 62 888 автомобілів ГАЗ М-1.


Малосерійні та експериментальні модифікації

·        ГАЗ М-1 фаетон (1937) — експериментальна модель з кузовом фаетон, кузов був використаний в 1939 р. для експериментального ГАЗ 61.

·        ГАЗ М-1 V8 (1938—1940, наведене позначення є умовним) — мала серія седанів М-1 для потреб НКВС. Була оснащена імпортними моторами Ford V8 (65 к.с.).

§  ГАЗ 11-40 (1940), ГАЗ 61-40 (1941) — шестициліндровий фаетон, в серію не ввійшов. Хоч кузовні штампи і були виготовлені, побудовано не більше 6 екз. В 1941 році всі випущені фаетони були перероблені на шасі ГАЗ 61, тобто перетворені в ГАЗ 61-40.

§  ГАЗ М-21 (1936) — експериментальний трьохвісний (6х4) пікап на базі ГАЗ М1, кабіна від ГАЗ АА. В 1937 було виготовлено 100 комплектів, та в серію машина не ввійшла.

§  ГАЗ М-25 (1938) — трьохвісний штабний автомобіль з 5-містним кузовом типу рамбл-сіт, в серію не ввійшов.

§  ГАЗ 11-415 (1940) — шестициліндровий пікап, в серію не ввійшов.

§  ГАЗ 61-415 (1940) — пікап 4х4, в серію не ввійшов, виготовлено 2 екземпляри.

§  ГАЗ 61-417 (1941) — легкий артилерійський тягач 4х4.

§  ГАЗ (НАТИ) ВМ (1937—1938) — експериментальний напівгусенично-колісний всюдихід на базі ГАЗ М-1 з кузовами типу седан і пікап.

§  ГАЗ ГЛ1 (1938) — спортивний автомобіль, побудований на базі ГАЗ М-1 під керівництвом Е. В. Агітова. На дистанції в 1 км. автомобіль зміг розвинути швидкість 147,84 км/год. Пізніше, в 1940 році, на машину був встановлений форсований силовий агрегат ГАЗ 11, потужністю 100 к.с. Модернізована версія встановила всесоюзний рекорд швидкості — 161,78 км/год.

Експлуатація в таксі

На початку планували запуск у виробництво спеціальної версії-таксі. Від звичайної машини вона відрізнялась наявністю ліхтаря «Таксі» над лобовим склом, багажника в задній частині машини і запасного колеса, перенесеного на ліве крило. Однак в серию цей варіант не ввійшов, і в таксі працювали звичайні «емки», оснащені таксометром.

В 1936-46 рр. ГАЗ М-1 був основним радянським таксомотором. Наприклад, в таксопарки Ленінграду перші 20 машин цієї марки поступили вже у першому кварталі 1936 р. На вересень 1939 р. в Мінську нараховувалось 20 таксі ГАЗ М-1, в Ленінграді — 465, в Москві — 2740. Останні таксомотори ГАЗ М-1 були виведені з експлуатації в 1946-47 рр.

 


Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Реклама
Місце реклами
Ми у соцмережах
Сторінки у Facebook:
Автолюбитель. Колеса історії
> Інструменти

Контакти
avtolubitel.if@gmail.com

Copyright Avtolubitel© 2020