Автолюбитель ГоловнаРеєстраціяВхід Субота
24.10.2020
19:56
Вітаю Вас Гість | RSS
Головне меню
     ІСТОРІЯ
Автомобілі України
Автомобілі СНД
Автомобілі Європи
Автомобілі Америки
Автомобілі Африки
Автомобілі Азії
МАЙСТЕРНЯ
По моделях

Головне меню
Block content
Головне меню
 Історія Cadillac 

Ця марка отримала свою назву на честь француза Антуана де ла Мот Кадійяка (Antoine de la Mothe Cadillac), який у 1701 році заснував містечко Віль-д'Етруа (Ville d'Etroit - Місто біля протоки). За двісті років це крихітне поселення стало столицею американського автопрому — Детройтом.

Назву Cadillac для нової автомобільної компанії запропонував Генрі Ліланд (Henry Leland, 1843-1932). Ще юнаком він працював інженером на заводах, що виготовляли зброю, а в кінці XIX століття заснував фірму Leland and Faulconer, яка займалася виробництвом промислових двигунів, що славилися своїми якістю та надійністю. Однак започаткував Cadillac не Ліланд, а Генрі Форд (Henry Ford).

Ще до заснування Ford Motor Company Форд у 1899 році створив Detroit Automobile Company, яка після реорганізації в 1901-му отримала назву Henry Ford Company. Справи компанії йшли погано. Через рік Форд посварився з іншими інвесторами й кинув фірму. Інвестори звернулися до Ліланда з проханням оцінити устаткування компанії з метою її ліквідації. Однак Ліланд зумів їх переконати в тому, що потрібно будувати автомобілі, і взяв керівництво підприємством в свої руки. Тоді воно було перейменоване в Cadillac.

Перший автомобіль цієї марки був зібраний в жовтні 1902 го. У січні наступного року його показали на Нью-Йоркському автошоу, де на нього відразу ж було отримано більше двох тисяч замовлень. Серійне виробництво цієї моделі почалося в 1903 році. Вона була дуже схожа на Ford моделі A (не плутати з 4-циліндровим Ford A кінця 1920-х), тільки двигун на машині стояв інший, ліландівскій. Це був одноциліндровий двигун потужністю близько 10 к.с., розташований під переднім сидінням.

Одноциліндрові моделі, що носили, як тоді було прийнято, індекси з літер, випускалися аж до 1908 року. У 1905-му до них приєднався чотирициліндровий Cadillac D. У тому ж році з'явилася легка вантажівка моделі F, ставши першим вантажним Cadillac. Як про одного з першопрохідців в автомобільній індустрії компанія заявила про себе, коли на одноциліндровому шасі був побудований автомобіль з повністю закритим кузовом купе - перший в Америці. Він отримав назву Cadillac Osceola і був зроблений в єдиному екземплярі, ставши особистим автомобілем Генрі Ліланда. Але вже наступного року покупцям пропонувалося закрите купе моделі H.

Досвід роботи наштовхнув Ліланда на думку про необхідність стандартизації в автомобільній промисловості. На початку 1908 року в Британський королівський автоклуб були доставлені три Cadillac моделі K 1907 року. Вони проїхали 40 км Бруклендською трасою, після чого були повністю розібрані. Їх деталі ретельно перемішали, а потім машини були зібрані заново — виключно за допомогою викруток та гайкових ключів. Після того автомобілі без проблем здолали 800-кілометровий маршрут.

У 1909 році фірма була куплена знаменитим Біллі Дюрантом (Billy Durant), засновником General Motors, і потрапила під крило цього концерну, але організаційно залишилася окремою компанією, а Ліланд зберіг за собою пост її президента і головного керівника. В цьому ж році випуск одноциліндрових моделей було припинено, а на зміну колишнім чотирициліндровим моделям прийшла модель Cadillac 30 з 30-сильним двигуном.

«Тридцятка» залишалася єдиною моделлю фірми протягом 6 років (1909-1914). Об’єм двигуна за цей час збільшився з 3,7 до 6 літрів, а на моделях 1912 вперше у світі був встановлений електричний стартер. До появи стартера основним методом запуску бензинових моторів залишалася заводна рукоятка. Крутити її було не тільки важко, а й небезпечно, що і підтвердилося, коли один близький друг Ліланда став заводити автомобіль, що заглох. Мотор завівся, заводна рукоятка закрутилася, зламавши водієві щелепу та руку. Він потрапив до лікарні, де і помер. Ліланд був так засмучений цією подією, що звернувся за допомогою до винахідника Чарльза Кеттерінга (Charles Kettering), який втілив у життя ідею електричного стартера та встановив цей пристрій на Cadillac. Разом зі стартером машина отримала інтегровану схему електроустаткування, в загальних рисах таку ж, яка використовується на сучасних автомобілях.

У 1915 році чотирициліндрову «тридцятку» замінив Cadillac 51 з 8-циліндровим V-подібним двигуном. Перехід на новий мотор свідчив про прагнення керівництва фірми остаточно закріпити свою позицію серед виробників “люксових” автомобілів. Параметри нового двигуна були не надто видатними: об'єм 314 кубічних дюймів, потужність 70 к.с. Проте це був серйозний крок вперед, оскільки в ті роки збільшення числа циліндрів було єдиним способом знизити шум і вібрацію двигуна.

Починаючи з 1917 року Cadillac вже не окрема фірма, а підрозділ General Motors. Тоді ж звідти пішов Ліланд через конфлікт з Дюрантом. Коли США вступили в Світову війну, Ліланд захотів випускати двигуни для військових літаків, а переконаний пацифіст Дюрант всіляко перешкоджав цьому. Зрештою Ліланд заснував нову фірму Lincoln, яка в 1922 році була куплена Фордом; згодом ця марка стала найнебезпечнішим конкурентом для Cadillac.

Мотор V8 виявився довгожителем. Він дожив до 1928 року, не змінюючи об’єму. Серйозним нововведенням була поява в 1918 році зйомних головок циліндрів, а в 1924-му - впровадження колінвала з противагами, які набагато зменшували вібрацію. У тому ж році з'явилися гальма на передніх колесах.

Кузови постійно змінювалися відповідно до моди. Основними виробниками кузовів були відомі фірми Fisher і Fleetwood, які увійшли до складу концерну General Motors. Як стверджувала реклама 1927 року, клієнт міг вибирати з 50 кузовів різних типів і 500 різних поєднань забарвлення та оббивки. Фактично кожен покупець отримував абсолютно унікальний автомобіль.

1927 рік ознаменувався появою «малого Cadillac» - марки La Salle, яка була покликана заповнити ціновий проміжок між Cadillac і набагато дешевшим Buick. La Salle славиться як перший в світі автомобіль, над зовнішністю якого трудився спеціальний дизайнер. Ним був не хто інший, як Харлі Ерл (Harley Earl), майбутній головний стиліст General Motors. Машини La Salle випускалися до 1940 року.

На моделях Cadillac 1929 року з'явилися кілька важливих нововведень, наприклад, синхронізована коробка передач Synchro-mech, безпечне загартоване скло та двірники з електроприводом. А у 1930 році, як раз напередодні біржового краху, що сповістив про початок Великої депресії, в продаж увійшла модель з індексом «452» - машина з V-подібним 16-циліндровим двигуном, один з найрозкішніших і найдорожчих Cadillac. Новий мотор, об’ємом 452 кубічних дюйми, розвивав потужність 175-185 к.с. Одночасно тривав і випуск моделей V8. У 1931 році на додачу до них з'явилася проміжна модельна лінія - Cadillac V12. 12-циліндровий 135-сильний мотор мав об’єм 368 кубічних дюймів. У 1934-му Cadillac отримав шасі з незалежною передньою підвіскою.

Сенсацією 1938 року став новий Cadillac 60 Special. Формально зарахована до найдешевшої 60-ї серії, ця машина була схожа на інші моделі Sixty тільки своєю носовою частиною. Все інше було інакшим: кузов, що став більш ніж на 7 сантиметрів нижчим, відсутність підніжок, широкі вікна з гострими, а не з заокругленими кутами, вузькі стійки між ними і, нарешті, багажник, що надавав машині майже трьохоб'ємного вигляду - все це різко виділяло 60 Special. Покупцям новий дизайн припав до смаку: одна-єдина модель склала майже 40% продажів Cadillac.

1940-й став останнім роком для 16-циліндрових Cadillac. Їхні продажі невпинно падали. Охочих мати таку дорогу і розкішну машину ставало все менше.

Епоха автомобільної аристократії підходила до кінця - але не епоха конструкторських новинок. З 1941 року на Cadillac встановлюється автоматична коробка передач Hydra-Matic. Тоді ж у число опцій увійшов кондиціонер.

Під час чергової Світової війни Cadillac був зайнятий виготовленням військової техніки.
За роки війни значно зросла потреба у нових автомобілях. Споживач був готовий купувати все. Тому в 1946 модельному році Cadillac, як і переважна більшість інших компаній, викинув на ринок передвоєнні моделі, зробивши мінімальні зміни зовнішнього вигляду.

Перші значні зміни в дизайні відбулися аж у 1948 році, зате це призвело до чергової “маленької революції”. Завдяки Харлі Ерлу і його помічнику Франкліну Херші (Franklin Hershey) з'явився радикально новий Cadillac, головною відмітною особливістю якого стали маленькі плавнички на задніх крилах, зроблені за зразком кілів літака Lockheed P-38 Lightning. Років через десять ці плавнички перетворилися на величезні плавники, що стали характерною особливістю американських автомобілів другої половини 50-х.

Наступного роцку General Motors підніс американцям модну новинку - кузов хардтоп (hardtop), який відрізнявся відсутністю центральної стійки, завдяки чому при повністю опущених бічних шибках утворювався один великий отвір, як на кабріолеті з піднятим верхом. Дводверний хардтоп в модельному ряді Cadillac отримав назву Coupe de Ville. У 1954 році з'явився і чотирьохдверний хардтоп, який за тією ж логікою називався Sedan de Ville. Згодом так стали називатися не кузови, а окремі моделі Cadillac.

1953 рік приніс нову модель - розкішний кабріолет Eldorado. У 1956-му до нього приєдналося купе Eldorado Seville, а кабріолет став називатися Eldorado Biarritz. Через рік в модельному ряді Cadillac з'явився ще й Eldorado Brougham, який не мав нічого спільного з іншими Eldorado. Це був ультрарозкішний (і ультрадорогий чотиридверний хардтоп з так званими «дверима, які цілуються», оскільки задні двері були підвішені не на передній, а на задній кромці. Автомобілі збирали вручну. Машина оснащувалася 325-сильним мотором, в той час як стандартний двигун для Cadillac розвивав 300 кінських сил.

Eldorado Brougham в початковому вигляді випускався тільки два роки. У 1959-му він отримав новий кузов з більш лаконічним і незграбним дизайном, який виготовлявся італійською фірмою Pininfarina. Eldorado Brougham 1959 року - надзвичайно рідкісна машина, всього їх було випущено 99 штук. У 1960 році, після невеликого рестайлінгу, випуск склав 101 машину, після чого Eldorado Brougham зник з виробничої програми.

Характерні для 50-х років «архітектурні надмірності» досягли свого максимуму в моделях 1959 року, які мали кузов, більше схожий на човновий, масивну решітку радіатора з підфарниками, що нагадують повітрозабірники реактивного двигуна, і велетенських розмірів плавники, оснащені подвійними ліхтарями, які імітували реактивний вихлоп. Після цих екстравагантностей мода на плавники швидко зійшла нанівець, проте на Cadillac вони в сильно урізаному вигляді зберігалися ще довго, ставши відмінною рисою саме цієї марки так само, як і вузькі вертикальні ліхтарі.

Ще одним етапним роком був 1967-й, коли з'явився абсолютно новий Cadillac Eldorado, призначений для зародження ніші персональних люксових купе (personal luxury coupe). Ця машина, що не мала нічого спільного з іншими Cadillac, крім 340-сильного мотора, була передньопривідною. З 1970 року на Eldorado ставили мотори з колосальним об'ємом - 500 кубічних дюймів (8,2 літра), що видавали 400 к.с., - і це за два-три роки до початку нафтової кризи.

Одним з наслідків цієї кризи стала неможливість виробляти щорічний рестайлінг, характерний для американських машин ще з кінця 1920-х років. Відтепер моделі чергового року відрізнялися від попередніх зовсім незначно, а то і зовсім ніяк. Крім того, доводилося конкурувати з компактнішими та економічнішими японськими, а також європейськими автомобілями, що хлинули на американський ринок.

Відповіддю на це стала поява у 1976 році в лінійці Cadillac нової компактної моделі, яка називалася Cadillac Seville. Ця машина була покликана відбити покупців у престижних європейських марок типу Mercedes-Benz і BMW. Сильно поступаючись в розмірах повнорозмірним Cadillac, Seville значно перевершувала їх в ціні, що, втім, не завадило продажу, який в перший рік склав понад 43 тисячі автомобілів.

Тенденція до компактності нагадала про себе і в наступному році, коли після чергового редизайну великі задньопривідні Cadillac зменшилися в розмірах. Але завдяки вдалому проектуванню внутрішній простір не зменшився, а навпаки, збільшився. Колишні масивні габарити на деякий час зберіг тільки Eldorado, який після 1976 року втратив модифікацію з відкидним верхом, яку рекламували як «останній американський кабріолет». Однак припущення про те, що кабріолети покупцям більше не потрібні, не виправдалися, і з початку 1980-х кабріолети в невеликій кількості знову з'явилися в лінійках американських марок. У 1984 році до їх виробництва повернувся і Cadillac, випустивши модель Eldorado Convertible, яка базувалась на Eldorado нового покоління, як і раніше передньопривідному, але значно компактнішому.

На передній привід переводилися й інші моделі Cadillac. У 1980-му це сталося з Seville, яка також отримала незвичайний кузов в стилі Razor Edge (лезо бритви), характерний для англійських машин кінця 1940-х. А в 1985 році передньопривідними машинами стали повнорозмірні De Ville і Fleetwood. Задній привід і консервативну зовнішність зберіг тільки Cadillac Fleetwood Brougham, що без серйозних змін випускався з 1980 року. У 1987-му його перейменували просто в Brougham, а в 1993-му йому на зміну прийшов новий великий Fleetwood, який випускався до 1996 року.

Знаковою моделлю у 1987-му став родстер Allante, який виготовлявся у співпраці з Pininfarina. Шасі для цієї машини збиралося в Детройті, вантажилось на літак, доставлялося до Італії, де до нього прилаштовували кузов, і так само літаком відправлялося назад для кінцевого складання. Це дало привід дотепникам жартувати про «найдовшу в світі складальну лінію». За 1987-1993 роки було виготовлено 21 тис Allante.

У 1999-му вперше в лінійці Каділака з'явився позашляховик. Ним став Escalade, який був близьким родичем таких великих позашляховиків від GM, як Chevrolet Tahoe і GMC Yukon. Escalade другого покоління в 2002 році став першим представником нового «граненого» дизайну. Крім нього випускався Escalade EXT, який, подібно до брата-близнюка Chevrolet Avalanche, був гібридом позашляховика і пікапа. У 2003-му на додачу до цих двох моделей з'явився довгобазний Escalade ESV, що став аналогом Chevrolet Suburban.

У тому ж році Cadillac приступив до радикальної зміни назв. Нові моделі отримували замість колишніх імен абревіатури з трьох літер. Першою ластівкою цього «ребрендингу» стала модель CTS - середньорозмірний задньопривідний седан. У 2004-му до нього додалися кросовер SRX і родстер XLR, перший після Allante. У 2005-му місце Seville зайняла модель STS, яка випускається в задньо-і повноприводному варіантах, а в 2006 році заміні піддався і довгожитель DeVille. Новий флагман модельного ряду отримав назву DTS, але залишився передньопривідним.

На початку лінійка Cadillac складалася виключно виходячи зі смаків американців. Але General Motors взяв курс на перетворення цієї марки в світовий бренд, і під ім'ям Cadillac стали продаватися моделі не тільки для американського ринку.

 

Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Реклама
Місце реклами
Ми у соцмережах
Сторінки у Facebook:
Автолюбитель. Колеса історії
> Інструменти

Контакти
avtolubitel.if@gmail.com

Copyright Avtolubitel© 2020