Автолюбитель ГоловнаРеєстраціяВхід Субота
24.10.2020
06:40
Вітаю Вас Гість | RSS
Головне меню
     ІСТОРІЯ
Автомобілі України
Автомобілі СНД
Автомобілі Європи
Автомобілі Америки
Автомобілі Африки
Автомобілі Азії
МАЙСТЕРНЯ
По моделях

Головне меню
Block content
Головне меню
 Історія компанії Kenworth 

Початок 1900-тих відзначився різким ростом об’єму вантажоперевезень.. В той же час Сіетлський бізнесмен Едгар Уортингтон керував будівлею, орендованою представництвом авторемонтної компанії Gerlinger. Протягом декількох років Едгар мав прекрасну можливість на власні очі бачити, як саме відбувається ремонт і відновлення автомобілів. Едгар тоді і подумати не міг, що скоро Gerlinger стане його власністю. Машин на Американських дорогах було мало, ціни на техніку непомірно високі, замовлення – випадкові, відповідно, багато компаній, подібних до Gerlinger, явно переживали важкі часи.

Та компанії все ж вдалося самостійно сконструювати і зібрати у 1915 році свій перший шестициліндровий вантажний автомобіль, який отримав назву Gersix. Вперше в історії автомобілебудування була вдосконалена стандартна конструкція рами шляхом встановлення силових елементів з холоднокатаної сталі.

Відомо, що компанія була досить популярною у своєму регіоні і благополучно проіснувала ще кілька років. У 1917 р. Gerlinger несподівано заявила про свою фінансову неспроможність, і два офіси компанії в Сіетлі та Портленді були виставлені на продаж. Едгар Уортингтон вирішив скористатися нагодою і придбати компанію. Разом зі своїм партнером по бізнесу капітаном Фредеріком Кентом він купив Gerlinger і перейменував її у Gersix Motor Company.

У 1919 році Фредерік Кент вийшов із бізнесу і передав своє право управління своєму синові. Так Гарі Кент став новим партнером Едгара. Компанії вдалося укласти декілька вигідних контрактів і до 1922 року було продано 53 вантажівки Gersix. В результаті компанія отримала 60 тисяч доларів готівкою. З появою такої значної на той час суми, було прийняте рішення про реструктуризацію. Компанія отримала нове ім’я Ken – Worth, на честь своїх засновників Едгара Уортингтона і Гарі Кента. Через рік в Сіетлі відкрили відразу декілька офісів Kenworth.

Протягом 1924 року Kenworth продала 80 вантажівок, а наступного року досягла рівня продажу до 2-х одиниць за тиждень. Вже з перших днів свого існування компанія присвятила себе збиранню моделей з урахуванням особливих, специфічних вимог замовника. Завдяки зусиллям начальника департаменту продажу Верона Сміта, Kenworth стала відома як фірма, що виготовляє машини по спеціальному замовленні.

У 1927 р. на заводі стабільно виготовляли по 3 вантажівки в тиждень. З розширенням виникла необхідність зниження виробничих витрат. З ціллю зниження податкового тягаря компанія Kenworth прийняла рішення про будівництво нової збиральної лінії в Канаді. У 1929 році на загальних зборах акціонерів Гарі Кента вибирають президентом. Ріст виробництва вимагав розширення виробничої площі. В Сіетлі почали будівництво нового заводу.

На початку 30-х років Велика Депресія здійснює негативний вплив на весь ринок перевезень. Виробництво вантажівок паде практично до нуля, і компанія не в змозі виплачувати відсотки по наданому їм кредиту. Та у 1932 році Kenworth отримує державне замовлення на виробництво пожежних автомобілів.

У 1933 році Kenworth стає першим американським виробником, який серійно встановлював на свою техніку дизельні двигуни. Kenworth відразу стає лідером продажу. Справа в тому, що ціна на галон дизельного палива становила всього третину вартості галона бензину, а перевізники, звичайно ж, були зацікавлені у скороченні своїх витрат. Серійна установка дизелів була не єдиним нововведенням. В цьому ж, 33-му році, по спеціальному замовленні випускається і продається у Вашингтон перший в світі тягач зі спальним відділенням для водія.

У 1935 р. в Америці вступає в силу новий законодавчий акт, що встановлює жорсткі обмеження по вазі і розмірах вантажівок. Інженери Kenworth розробляють і активно вносять в конструкцію нові вузли і компоненти. Створюється полегшена алюмінієва кабіна і капот. Цей період відзначено створенням гідравлічних гальм, пружинної підвіски і колісної формули 6х6.

Наслідуючи виробничі тенденції своїх конкурентів, Kenworth в 1936 році конструює модель "bubble-nose" - прототип сучасного варіанту з кабіною над двигуном. Вважалось, що експлуатація таких тягачів, спроможних при мінімальній довжині перевозити максимум вантажу була найефективнішою в штатах, де існують обмеження у довжині і вазі. Однак, випуск моделей COE (cab over engine) не став пріоритетом виробничої програми Kenworth. В 1937 році Гарі Кент помирає від гострого серцевого нападу, і новим президентом компанії стає Філ Джонсон. Виробництво набирає обертів. Зареєстровано, що в 1940 році було побудовано 226 машин.

 

США, що зазнали поразки в Перл-Харборі терміново готуються до війни. Буквально через місяць після оголошення війни Kenworth перелаштовує свої лінії під потреби армії і виготовляє 430 знаменитих 4-х тонних вантажівок M-1 "Wreckers", обладнаних лебідками, кранами, пристроями для газозварювання. До кінця війни компанія отримує додаткове замовлення на виробництво ще 1500 одиниць.

 

Коли президент компанії Філ Джонсон помер у 1944 році, вдови колишніх власників компанії висловили бажання продати контрольний пакет акцій своїм службовцям. Але активи компанії були такими великими, що працівники Kenworth були просто не в змозі викупити навіть невелику частину власності компанії. Все ж, купець знайшовся швидко. Це був президент корпорації Pacific Car and Foundry Поль Пігот. Після укладення угоди Kenworth став частиною PACCAR.

Незважаючи на те, що до кінця війни загальна кількість військових замовлень була значно скорочена, Kenworth продовжував щорічно виготовляти 427 магістральних тягачів і 484 одиниці техніки воєнного призначення. В цей період компанія отримує найбільше за всю свою історію замовлення на виготовлення вантажівок для перевезення гавайської цукрової тростини. 1946 рік відзначено своєрідним рекордом – було виготовлено 706 автомобілів спеціального призначення. Керівниками компанії приймається рішення про консолідацію бізнесу, і всі виробничі потужності переносяться назад в Сіетл. До 1950 року техніка під маркою Kenworth постачається вже у 27 країн, а рівень продажу за кордоном США досягає 40% від загального об’єму.

Вважається, що Kenworth вніс значний вклад у розробку нафтових родовищ на Близькому Сході. У 1951 році на замовлення Arabian American Oil Co (ARAMCO) розробляється модель 853. Конструкція машини виявляється настільки вдалою, що Kenworth отримує неймовірно велике замовлення на виготовлення ще 1700 одиниць. Практично в будь-якому місці Близького Сходу, на всіх нафтових родовищах працювали 853-ті моделі. В той час, коли техніка «завойовувала» Азію, в конструкторському бюро компанії розроблялась абсолютно нова 801 модель – самоскид з об’ємом кузова 11 кубічних ярдів. До 1952 року, беручи до уваги надзвичайно розвинену залізничну систему, техніка Kenworth стійко втримувала  1/5 частину загального об’єму вантажоперевезень США. Нею також активно завойовувався ринок Канади, де у 1955 році будується черговий завод Canadian Kenworth Limited в Бурнабі, Британська Колумбія.

У 1956 році, згідно договору про вступ PACCAR в права власності, Kenworth повністю втрачає право бути незалежним виробником і переходить під зовнішнє управління. С того часу Kenworth офіційно отримує нову назву - Kenworth Motor Truck Company і стає одним із підрозділів PACCAR. Все ж загальна філософія компанії стосовно виготовлення техніки по спеціальному замовленню, а також високі вимоги до якості збирання залишаються незмінними. Результатом організації стала поява «візитної картки» Kenworth – тягачів 900 серії. Конструкторам вдалося створити міцне і водночас легке шасі з застосуванням нових сплавів. Великий парк 923-х Кенвортів активно використовувався пошуковими експедиціями в полярній частині Юкона для розвідки і буріння нафтових свердловин. В тяжких умовах тундри Кенворти перевезли вглиб Аляски більше 3000 тонн обладнання і матеріалів. Колона прямувала відразу за бульдозерами, які пробивали шлях для групи крізь лід. Преса назвала маршрут «білою стежкою», а газети рясніли заголовками статей з похвальними рецензіями про відмінні характеристики нових Кенвортів. Спеціально для умов Арктики, конструктори передбачливо обладнали 923 моделі двигунами Cummins NH 200 з турбіною і автономною системою підігріву. Кенворти працювали цілодобово при особливо низькій температурі, яка часто опускалась до –60 градусів С. Вкрай низькі температури не вплинули негативно на роботу двигунів, і за всю історію експедиції не було зафіксовано ні одного випадку серйозних поломок чи затримок на шляху через несправності. 923 модель стала відомою завдяки своїй відмінній прохідності. Час від часу, завантажені Кенворти викидало з льодової дороги у глибокий сніг, але нова конструкція трансмісії та ходової частини теж виконувала свої «обов’язки» - водіям вдавалося самостійно виїхати і повернутися в колону без сторонньої допомоги. Безумовно, льодові глибини пошкоджували крила автомобілів, викручували бампери, зафіксовано руйнування пружин підвіски і засмічення паливних фільтрів, але в цілому, машины зарекомендували себе з найкращої сторони.

На початку 1957 була представлена модель COE, конструкція якої забезпечувала водію не тільки відмінну оглядність, але й легкий доступ до двигуна і елементів трансмісії.

Для компанії настає другий період розширення бізнесу, але цього разу наступ проводиться на південь. Мексика, один із головних торгових партнерів США вводить додаткові митні збори на імпортну техніку. В зв’язку з цим, Kenworth розвиває в Мексиці регіональне виробництво. У 1961 представлено відразу дві моделі: W900 Conventional - з подовженим спальним відділенням і оновленою панеллю приладів. K 100 – варіант COE, створений для роботи на територіях західного побережжя, де існують жорсткі обмеження довжини складу. Дві моделі стають надзвичайно популярними і ходовими. Компанія змушена будувати ще один завод у Канзас-Сіті, Міссурі. До кінця року компанія встановлює свій черговий рекорд – з конвеєра сходять 2037 автомобілів.

До 1966 року по всій території США на Kenworth працюють 46 регіональних дилерських центри. В усьому світі того року продано 3900 машин, що стало черговим рекордом. Зі значним збільшенням об’єму продажу, менеджменту компанії доводиться розробляти нову систему обліку і контролю, яка дозволяє відстежувати реєстрацію і продаж кожного тягача. Чергове підвищення податків і тарифів наводить керівництво компанії на думку про перенесення частини виробництва на інші континенти. У 1968 році Kenworth будує завод поблизу Мельбурна в Австралії, де протягом 2-х років виготовляються капотні та безкапотні моделі вантажівок з правим розташуванням керма.

В річницю свого 50-річчя, загальна кількість проданих у цей рік автомобілів вперше перевищує п’ятизначну цифру. В знак ювілею, з того часу на капоті красується золотий орнамент "Kenworth Bug”. Відкривається новий завод в містечку Чіллікос в Огайо і до 1974 компанія щорічно випускає до 16000 одиниць техніки.

200-річчя США Kenworth відсвяткував грандіозним шоу, де вперше була представлена VIT (Very Important Trucker) серія. Вже існуючі моделі W900 Conventional і K100 COE були зроблені з особливим шиком. Просторі спальні відсіки були доповнені двоповерховими диванами, вишуканим оздобленням салону, вбудованими шафками, холодильниками, кухонними плитами і допоміжними системами очистки і кондиціонування повітря. Кожен тягач мав свій особливий колір, зовнішнє та внутрішнє оздоблення і гордо носив на капоті назву свого штату. Однак Kenworth представив покупцям не тільки витонченість і красу, але і серйозні конструктивні зміни рами і трансмісії. Наприклад, створений спеціально для тундри варіант Аляска Arctic Transporter (ATX) мав колісну формулу 6Х6 і нову, ідеальну для Півночі торсіонну підвіску.

 У 1974 році відбулася визначна подія. Kenworth отримує відповідальне замовлення на транспортування з Іллінойсу в Каліфорнію найбільшого в світі Магнітного Спектрометра, здатного виробляти магнітне поле, яке в 36.000 раз перевищує природне поле Землі. Компанії видається спеціальний разовий дозвіл на перевезення вантажу масою 107 тонн, довжиною 140 футів і висотою 13.5 футів. Для порівняння: це параметри підводного човна. Для виконання цього дуже відповідального завдання Kenworth спеціально конструює супер-потужний тягач з двигуном Caterpillar 3408, потужністю 450 к. с. і 24-швидкісною трансмісією. Одночасно проектується трейлер із системою багаторазових підкатних візків. Процес пересування складу транслювався по телебаченню, а на частих зупинках спеціалісти Kenworth охоче давали інтерв’ю пресі. Однією з найскладніших дільниць маршруту було долання хребта Ламарі, висотою 8500 футів при поривах вітру до 80 км/год.

Kenworth модифікує і ставить на лінію версію W900, перейменувавши її у W900B. Дослідження в області аеродинаміки і структурної стійкості силових елементів рами лягли в основу створення безкапотної версії K100E. У 1984 році K100E встановив своєрідний рекорд серед тягачів аналогічного класу в порівнянні аеродинамічних показників і економії палива.

У 1985 році випускається модель, яка на довгі роки продиктувала моду всьому автомобілебудуванню. Із складального цеху вийшов знаменитий Кенворт T600A, тягач з косим аеродинамічним капотом та зі зміщеною назад передньою віссю. Нова модель об’єднувала в себе комфорт і стиль капотної моделі із маневреністю версії COE з кабіною над двигуном. Коефіцієнт лобового опору тягача був настільки низьким, що інколи водію вдавалось зменшити розхід палива на 22%. T600A прорізував повітряний потік як ні один раніше створений тягач. Продувка в аеродинамічній трубі збільшила аеродинамічні показники відразу на 40% в порівнянні з капотними моделями W900.

Радикальні нововведення не стали перешкодою для успішного продажу Т600А. Тягачі різних модифікацій активно застосовуються в системі перевезень і протягом декількох років це найпоширеніша модель Kenworth. У 1986 році створюється потужніша капотна модель T800, тягач зі зменшеним радіусом розвороту для транспортування особливо важких вантажів. Т800 і по сьогоднішній день випускається в варіанті магістрального тягача і самоскида.

З ціллю завойовування американського будівельного ринку Kenworth поповнює свій ряд потужною моделлю самоскида C500B, з кабіною, аналогічної моделі T800. Навесні 1988 на щорічній виставці представляється модель близькомагістрального тягача T400A. Наступним нововведенням Kenworth стало встановлення на самоскидах невеликих спальних відділень. У 1989 році виходить в серію Kenworth T450, варіант потужного самоскида із кабіною, довжиною 112 дюймів від бампера до задньої стінки кабіни, і водночас представляється нова модифікація T600A. Новий T600A значно перевершує своїх попередників по економії палива.

В 1990 році представляється капотна модель W900L з довжиною кабіни в 130 дюймів", а для водіїв – індивідуалів пропонується версія з подовженим капотом.

У 1991 році компанія за спеціальним замовленням розробляє унікальну модель T884 з подвійним рульовим керуванням і зі всіма ведучими осями. Вантажівка мала чудову маневреність і успішно застосовувалась для роботи в кар’єрах, шахтах, тунелях і на будівництві.

Цього ж року Kenworth знову отримує нестандартне замовлення — перевезти старий розвідувальний літак SR71 Blackbird з території військової бази в пустелі Мояв у Сіетл, в Музей Авіації. Kenworth зумів виконати і це нелегке завдання. Справа в тому, що SR71 Blackbird мав 98 футів в довжину і 23 фути в ширину. Питання: хіба можливе транспортування цього літака в Сіетл? Відповідь: Так. Хоча й не без проблем. Ширина дорожнього полотна всього 12 футів, а це означає, що SR71 буде перекривати собою і зустрічний рух. Згідно Американського Дорожнього Законодавства треба було отримати спеціальний дозвіл на перевезення вантажів, ширших за 8.5 футів і важчих 80.000 фунтів. Компанії вдається отримати такий разовий дозвіл, але за його умовами, крила літака повинні були бути демонтовані і перевозитись окремо від фюзеляжу. Для проведення операції знадобилося 5 тягачів Kenworth Т800 з двигунами 460 к. с. і спеціально створений для цієї операції низькорамний трейлер Trail King, довжиною 73 фути. Один тягач тягнув фюзеляж, а 4 – крила і двигуни. Через 20 днів колона благополучно прибула у Сіетл, де SR71 встановлений в Музеї Авіації і до цього часу служить як атракціон.

На початку 90-х Kenworth робить своєрідний маркетинговий хід: укладає договори з водіями – далекобійниками зі всієї Америки про надання компанії консультативних і рекламних послуг. Більше 500 водіїв – індивідуалів виявили бажання вступити в Kenworth Drivers' Board (відома як Команда Кенворт). Водії регулярно писали звіти і відгуки про свою техніку, про переваги, поломки і недоліки Kenworth. Це було щось подібне до сучасного Інтернету. Дані ретельно аналізувались і відправлялись у конструкторське бюро і випробувальні центри. Через декілька років плідна співпраця компанії та водіїв призведе до створення «оптимального спального модуля».

У червні компанія заявила про початок випуску моделі тягача 7-го класу К300 у версії з кабіною над двигуном. Виробництво машин 7 класу переноситься із Бразилії у США, а частина сервісних служб, відповідальних за постачання запасних частин, переводиться у Квебек. Через місяць Kenworth представив серію "В” з шумонепроникною кабіною, інтер’єр якої пропонував водію рівень комфорту, наближений до розкоші. Вперше були застосовані особливі полімерні амортизатори, здатні не тільки гасити коливання, але й частково зберігати горизонтальне положення кабіни при сильних повздовжніх переміщеннях рами.

4 червня 1993 р. відбувається святкова церемонія з нагоди відкриття нового виробництва у місті Рентон, штат Вашингтон. Першою вантажівкою, яка зійшла в той день з конвеєра, був модернізований магістральний тягач Т600B. Велику партію цих автомобілів замовила транспортна компанія Stevens Transport із Даласу.

Відкривається виробництво в Огайо. Будівництво заводу було викликане стратегічними планами PACCAR продемонструвати свою присутність в усіх куточках США. Через місяць після відкриття завод приступив до виробництва тягачів Т600 зі спальним відділенням підвищеної комфортності AeroCab. Вважається, що на Т600 вперше був встановлений аеродинамічний модуль, який об’єднав у своїй конструкції всі необхідні водію елементи. В рекламних проспектах особливо відзначається високе спальне відділення з багатьма вбудованими багажними відсіками, шафками і консолями. Компанія продовжує активно співпрацювати з водіями із "Команди Кенворт”. Спільними зусиллями створюється пробний варіант «ідеальної кабіни». Наприклад, водії порекомендували вдосконалити форму дверних панелей, спростити систему відкривання дверей у відсіку (на випадок аварійної евакуації) і змінити внутрішній дизайн, доробити стабілізатори і повітряні амортизатори, а також були дані рекомендації з покращення аеродинамічних властивостей кабіни. Конструктори внесли деякі зміни в технологію збирання. В результаті, лобовий опір кабіни було знижено ще на 3%, відповідно, на 2% знизився розхід палива. Для великих транспортних корпорацій зниження витрат на купівлю палива на 2% щорічно виявляється шестизначною цифрою. У жовтні з’являється найбільший серійний 74-дюймовий спальний відсік Studio Sleeper. Встановлюється диван нової конструкції, об’єм багажних відсіків збільшується на 30%. Вздовж стін спального відділення встановлюються високі модульні шафи з консолями під телевізор, холодильник і портативну кухонну плиту.

У першому кварталі 1994 року Kenworth випускає капотний тягач середнього класу для регіональних перевезень Т300 зі спальним відділенням від моделі T600.

Конструктори продовжують експериментувати з кабіною AeroCab і в 1994 на міжнародному Trucking Show представляються відразу дві версії кабін з низьким і плоским дахом (Flat-top), довжиною 62 і 72 дюйми. Висота кабіни виявляється достатньою, щоб людина високого зросту почувала себе комфортно. Тягачі, обладнані кабінами flat-top користувалися попитом транснаціональними компаніями з великим парком автомобілів.

1996-2002

1996 рік ознаменований новим модельним рядом Kenworth. Найвизначнішою подією стала поява лінії Т2000 в травні. Було представлено відразу дві версії: з кабіною 112 і 120 дюймів (в даному випадку відстань від бампера до крайньої точки крісла водія) з 75-дюймовим спальним відділенням AERODYNE. T2000 є результатом 20-ти річних дослідів конструкторського бюро в області аеродинаміки, структурної стійкості та надійності. Було зроблено все можливе, щоб максимально спростити позапланове технічне обслуговування тягача. Відзначено, що T2000 не схожий ні на одну із попередніх моделей Kenworth і тягач створювався інженерами з нуля. При створенні Т2000 враховувались вимоги ринку - створити універсальний багатоцільовий тягач, придатний для роботи в будь-яких умовах і всіх галузях індустрії. На T2000 видавали 3-річну гарантію на всі основні компоненти. На вузли і деталі, не вказані в гарантійному договорі існувала гарантія на 350.000 миль пробігу. Але найголовніше досягнення - відсутність необхідності проведення періодичних оглядів. 

Джерело:

http://www.tezcar.ru/auto_kenworth_truck.html

Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Реклама
Місце реклами
Ми у соцмережах
Сторінки у Facebook:
Автолюбитель. Колеса історії
> Інструменти

Контакти
avtolubitel.if@gmail.com

Copyright Avtolubitel© 2020