Автолюбитель ГоловнаРеєстраціяВхід Неділя
25.10.2020
04:59
Вітаю Вас Гість | RSS
Головне меню
     ІСТОРІЯ
Автомобілі України
Автомобілі СНД
Автомобілі Європи
Автомобілі Америки
Автомобілі Африки
Автомобілі Азії
МАЙСТЕРНЯ
По моделях

Головне меню
Block content
Головне меню
 ЗиЛ 112С 

ЗиЛ 112С



Остання і найвідоміша  конструкція спортивного автомобіля із створених в лабораторії швидкісних автомобілів ЗиЛ. Автомобіль спочатку розроблявся з урахуванням специфіки його використання у кільцевих перегонах (ведучий конструктор – В. Ф. Родіонов). В конструкції у максимально можливій мірі застосовувались вузли серійної моделі ЗиЛ 111, деякі вузли були взяті від ГАЗ 21. Основу шасі складала простора рама з тонкостінних сталевих труб, які пройшли термообробку. Кузовні панелі були виготовлені з пластмаси і з’єднані одна з одною за допомогою склеювання. За прототип при розробці форми кузова, очевидно, було взято модель "Ferrari-250TR" зразка 1958 р. Передня підвіска застосована серійна, від ГАЗ-21. Задній міст являв собою несучу балку типу "Де ДІон", редуктор був зроблений окремо від неї та закріплений на рамі; привід коліс здійснювався півосями, кожна - з двома карданними шарнірами. Балка з’єднувалась з рамою чотирма штовхаючими штангами та двома трикутними важелями; пружними елементами служили пружини. Кріплення коліс було забезпечене центральними гайками типу "Рудж-Вітворт",що створювало можливість швидкої їх заміни в ході гонки. Гальма всіх коліс – барабані з гідравлічним приводом, роздільним для передніх та задніх коліс; барабани було винесено до головної передачі. Рульове керування – від ГАЗ 21 з деякими змінами. Двигун – ЗиЛ 111, форсований за рахунок підвищеної степені стиску, зміни газорозподільного механізму та встановлення двох чотирьохкамерних карбюраторів. Коробка передач і зчеплення, як і на попередніх спортивних автомобілях ЗиЛ, були взяті від ЗиС 110. В головну передачу був вбудований додатковий редуктор з легкозамінними парами шестерень, що дозволяв швидко змінити передавальні числа трансмісії в процесі налаштування під конкретну трасу.

Робота над проектом була розпочата у 1957-1958 рр., а виготовлення першого екземпляру ЗИЛ 112С було закінчено в 1961 р. Восени того ж року він вперше прийняв участь в перегонах. У 1962 р. на ньому була здійснена спроба встановлення рекорду швидкості в класі 10 групи I. Для цього був виготовлений обтікаючий одномісний кузов з прозорим ліхтарем, що закривав місце гонщика, а також алюмінієвий піддон під днище кузова для полегшення протікання повітря під ним. Заїзди, проведені в липні 1962 р. на озері Баскунчак, не увінчалися успіхом, після чого обтікаючий кузов було знято з шасі і незадовго списано через непотрібність. В кільцевих перегонах сезону 1962 р. ЗиЛ 112С стартував разом зі спортивними  автомобілями формули 2.

У 1963 р. був виготовлений другий екземпляр ЗиЛ 112С, що відрізнявся від першого дисковими гальмами всіх коліс, наявністю дуги безпеки за місцем водія, кріпленням коліс п’ятьма звичайними гайками і коробчастою формою повітрозабірника на капоті замість півкруглої. Тоді ж дугу безпеки отримав і автомобіль №1. В тому сезоні В. Галкін, виступаючи на ЗиЛ 112С №1, став бронзовим призером чемпіонату СРСР в групі В. У 1964 р. після обмеження робочого об’єму двигунів спортивних автомобілів 3000 см³ ЗиЛ 112С приймали участь в перегонах формули 5 разом з легшими, хоча й менш потужними спортивними автомобілями. З ціллю максимального зниження маси з автомобілів були демонтовані вихлопні труби, запасні колеса, частина електрообладнання і т. д. На шасі №1 в 1964 р. був встановлений двигун ГАЗ 13, форсований до 200 к. с.; зовні це виявилось у відсутності труб випускної системи по боках. В сезоні 1964 р. Г. Жарков завоював бронзову медаль всесоюзного чемпіонату на шасі №2. В наступному році на ЗиЛ 112С №2 був встановлений експериментальний зразок двигуна ЗиЛ 114 потужністю 260-270 к. с. Г. Жарков на цьому автомобілі в 1965 р. став чемпіоном СРСР в формулі 5. За неперевіреними даними, у 1967 р. два автомобілі отримали серійні двигуни ЗиЛ 114 потужністю 300 к. с. У 1967-1970 рр. на ЗиЛ 112С Н. Ждановом (на №2), В. Богатовом (на №1) та Н. Разінчевом (на №1) були встановлені три всесоюзних рекорди швидкості в класі 10 на дистанції 500 м. зі стартом з місця. Попри це, в 1969 р. один ЗиЛ-112С (№1) під керуванням В. Богатова був заявлений на чемпіонат СРСР у класі формула 1, але досягнути хороших результатів йому не вдалося.

На початку 1977 р. два ЗиЛ 112С були продані ризькому клубу антикварних автомобілів (ААК). Силами клубу була здійснена реставрація екземпляру №2, в ході якої автомобіль отримав фари, а також інші деталі (декоративні ковпаки коліс, решітку радіатора, лобове скло). Крім того, автомобіль було пофарбовано в яскраво-червоний колір замість традиційного біло-блакитного кольору заводської команди. З 1989 р. цей автомобіль є експонатом Ризького Мотормузею. Пізніше він був перефарбований у білий колір і в такому вигляді експонується в музеї на даний час. ЗиЛ 112С №1 невдовзі після купівлі його клубом серйозно постраждав у аварії під час пробного заїзду. Ремонт його так і не був здійснений. І, хоча у 1989 р. він також був переданий в Мотормузей, ніколи там не експонувався. У 1993 р. цей автомобіль було продано приватному колекціонеру.









Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Реклама
Місце реклами
Ми у соцмережах
Сторінки у Facebook:
Автолюбитель. Колеса історії
> Інструменти

Контакти
avtolubitel.if@gmail.com

Copyright Avtolubitel© 2020